Дитячі захоронки та півоселі в Рівному або Як маленьких рівнян до дитячих садочків запрошували

Дослідження почалося, як то часто буває, з оголошення в рівненській газеті «Волынское слово» 25 січня 1923 року про набір діток 3–7 років до фрьобелівського дитячого садка (за прізвищем німецького педагога) в Рівному. Організатор, Х. Юкельзон, пропонував навчання польською, німецькою та французькою мовами. Дитячий заклад розташовувався в Рівному за адресою: провулок Казначейський, 4.

Оголошення про набір до фрьобелівського дитсадка в Рівному. 1923 рік, газета «Волынское слово»

Фрьобель Фрідріх Вільгельм Август (1782-1852) — німецький педагог та теоретик дошкільного виховання, який створив поняття «дитячий садок» та ввів теорію, що діти — квіти життя, за якими треба доглядати та займатися ними. Засади його системи полягали в тому, що діти дошкільного віку потребують спеціальних виховних закладів, які розвиватимуть усі кращі якості дитини. Згодом його систему освіти продовжить відома Марія Монтессорі.

В Україні вперше дит­садок-ясла з’явився у 1839 році у Полтаві. Дітки в ньому перебували з 7-ї до 20–21 години. Пізніше, на початку ХХ століття, поодинокі садки з’являлися у Києві, Чернівцях, на Закарпатті та Галиччині. У Києві у Фрьобелівському педагогічному інституті та на Фрьобелівських курсах почали готувати кадри для дитячих дошкільних закладів.

Перший номер фахового журналу «Українське дошкілля» за 1938 рік, виданий у Львові

Діти та рівненська інтелігенція

Рівне, як і вся Волинь, за умовами Ризького мирного договору 1921 року увійшло до складу Польщі. Один з найперших законодавчих актів республіки того періоду стосувався освіти Волині. Вводилося обов’язкове безкоштовне 7‑ річне навчання в державних школах та підготовка вчителів. Дошкільне ж виховання «лягало на плечі» прогресивної волинської інтелігенції, яка намагалася донести до рівнян необхідність виховання дитини у колективі. Але традиційне родинне виховання та й низький рівень освіти населення, його консерватизм гальмували розвиток цього напряму.

Найпершим щодо виховання дошкільнят зреагувало товариство «Просвіта». На його загальних зборах 21 липня 1921 року прийняли звернення до шкільного повітового інспекторату про відкриття у 1921–1922 навчальному році українських навчальних закладів, у т. ч. дитячих садків.

Затвердивши свій статут, рівненська «Просвіта» пріоритетним напрямом визначила опіку над українськими дітками як в дошкільному, так і у позашкільному вихованні. Особливо виокремивши завдання зі створення дитсадків та притулків. Пізніше рівненська «Просвіта» також здійснила декілька спроб, «щоби дати можливість батькам попрацювати в полі», організувати літні дитячі табори.

Але у 1928 році ця громадська організація була заборонена, тому свої функції та частково майно вона передала товариству «Союз українок» в Рівному. Статут Союзу наголошував: «засновувати діточі захоронки, вакаційні оселі, бурси для убогої молоді… в містах та селах Волинського воєводства».

На одному з перших засідань управи Союзу українок 27 травня 1927 року, після доповіді пані Лозицької, членкині вирішили створити дитячий садок в Рівному у приміщенні Народного дому на вулиці Дубецького, 25 (тепер вул. Пушкіна). Керівницею садка було призначено пані Л.  Литвиненко. Заклад мав працювати з 9.00 до 14.00. На засіданні «постановлено» почати запис бажаючих вступити до садка. І на час його відкриття  — 18 червня 1927 року  — було прийнято на виховання 21 дитину. За тиждень перебування дитини в садку батьки платили 1 злотий. Для функціонування дитячого закладу закупили дитячі забавки, замовили стільці та столи. Додам, що заробітна плата керівнички садка становила, на той період, 100 злотих на місяць, крім того, їй надано помешкання.

Очевидно, взимку дитсадок не працював, і в 1928 році було вирішено знову «розпочати його роботу після Великодня». На засіданні управи Союзу українок 24 березня 1928 року роботу закладу відновили офіційно, але плата за відвідування вже становила 4 злотих на тиждень. Та й пані Литвиненко відмовилася керувати закладом. Потім була епідемія кашлюку… На літо приміщення садка, що розміщувався у Народному домі, передали школі. Але управа Союзу українок ухвалила утримувати садок увесь рік власним коштом, і для цього було знайдено помешкання на вул. Омелянівській (тепер вул. Шевченка).

 

Півоселі чи літні табори

Влітку 1934 року рівненський Союз українок почав організацію так званої «дитячої захоронки» або «півоселі» на літні місяці. Вона призначалася для оздоровлення і виховання дітей міської бідноти, тобто стала аналогом сучасного літнього дитячого табору.

Дозвіл на влаштування дитячої півоселі в селі Тютьковичі у 1937 році дало староство. Вже 25 травня загальні збори Союзу розглянули звіт роботи дитячої півоселі у Тютьковичах. Тоня Горохович, директорка закладу, повідомляла, що в таборі є проблема з харчуванням.

П.  Багринівська запропонувала, щоб «мами приготували однакові штанці та капелюшки для діток та доставили до півоселі дві фіри піску, та й не шкодували діткам того, що їм приносить здоров’я та радість».

Напевне, ідея з півоселями була дуже вдалою, оскільки у тому ж 1937 році в одному з павільйонів Волинських торгів у рівненському парку, з дозволу староства, відкрили ще один літній дитячий табір, а згодом ще  — у Басовому Куті та Шпанові. Вдало підібрана програма виховання діток у рівненських дитячих захоронках принесла перші успіхи. Було здійснено першу туристичну поїздку до Почаєва, у кінотеатрі «Новий світ» продемонстровано дитячу виставу та організовано в залі Народного дому ярмарку дитячих «поробок» у вигляді печива. Урочисте закриття сезону літніх таборів відбулося 10 вересня 1937 року.

Стаття про дитячі садки в журналі «Жіночий голос»

Зрозуміло, що пріоритетним для польського уряду було відкриття польських дитячих закладів. Поширення польської культури та освіти поклали на громадське об’єднання «Польська Мацєж Школьна», яке, власне, і налагоджувало роботу зі створення дошкільних закладів. Польський Союз жінок громадської праці, яким керувала дружина волинського воєводи Генрика Юзевського  — Юлія, намагався, «аби дитсадки мали фахових керівників і щоби діти снідали гарячими харчами».

Також у Рівному в 1936 році функціонував дитсадок для дітей з родин військовиків.

Маленькі мешканці єврейського сиротинця по вулиці Сінній у Рівному

Рівненські газети про «пробудження радості» у дитини

Волинська преса, зокрема, число газети «Wołyń» від 19 лютого 1933 року, розміщувала на своїх сторінках світлини дитячих груп на прогулянках, у приміщеннях дитсадків у місті Володимир-Волинському та Ковелі. Та ж «Wołyń» за 6 травня 1933 року писала: «…в Луцьку функціонує приватний дитсадок, який курує Союз жінок громадської праці… В 1934 році в садку відбувся дитячий ранок на тему байки «Про бабусю і козлика». Батьки були у захопленні!.. Вихователі знову наголосили про необхідність та вагомість дошкільної освіти: «Пробудження радості в дитини  — це перший чинник виховання!»…

Але через нестачу коштів 1 травня 1934 року цей заклад було закрито.

Товариство «Українська школа», що мало осередок у Рівному, в своєму статуті окреслювало основну мету свого існування: «…задоволення українського населення на полі приватного шкільництва й узагалі в ділянці культури й освіти»… для чого передбачало «закладати садки для дітвори дошкільного віку».

Урочистість Першого Святого Причастя в Рівному

Я вже колись писала окремою темою про дитячі сиротинці. Зрозуміло, що окрім опіки над сиротами, дітям надавалася фахова педагогічна допомога. Особливими у цьому питанні були єврейські сиротинці, вихованцям яких, окрім навчання шкільних предметів, надавалася профтехосвіта для набуття майбутнього фаху. У місті Рівному на вулиці Торговій, 14 (тепер вул. Чернишова) діяла приватна початкова школа та дитячий садок для 30 єврейських діток.

Діти ковельських залізничників в півоселі (літньому таборі). Міжвоєнний період

У науково-довідковій бібліотеці Державного архіву Рівненської області зберігається унікальна книга «Шкільне законодавство і вчительське право», в якій надруковано Положення про дитячий дошкільний заклад. Основними у ньому визначено завдання «фізичного та розумового виховання» діток. Подано зразок типового статуту приватного дитячого садка. Також була розроблена типова програма роботи з дошкільнятами: дихальні вправи, спів, ігри, рухливі забави, ритмічна гімнастика, ручна праця та декламація віршів. В положенні особливо наголошувалося на навчанні спостерігати за природними явищами, бесідах, навчанні засад моралі, духовності та почуттях. Тодішня статистика повідомляла, що у 1936 / 1937 навчальному році у Волинському воєводстві діяло шість дитячих садків, які відвідувало 250 діток, наступного, 1937 / 1938 н. р.  — вже сім.

Дитячий садочок міжвоєнної Польщі

Хоча дошкільні заклади були приватними, їх переваги перед домашнім вихованням були очевидні. Це прекрасно розуміла місцева інтелігенція, яка через громадські, культурно-просвітницькі організації брала на себе повноваження та розвивала дошкільне виховання. Але через недостатнє фінансування, відсутність приміщень, професійних кадрів та невігластво місцевого населення кількість цих закладів залишалася мізерною.

Олена ГУМІНСЬКА, архівіст  Державного архіву Рівненської області.

rivnepost.rv.ua

Опубліковано у Новини | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь