Вважаючи, що це сприятиме покращенню здоров’я дитини, мами на початку минулого століття клали немовлят у підвісні дитячі клітки
27 січня 1934 року: приклад дротяної клітки, яку міська рада в Лондоні пропонувала чіпляти назовні вікон, щоб діти могли перебувати на свіжому повітрі і сонячному світлі. (Фотографія Fox Photos / Getty Images)
Свіже повітря корисне для здоров’я кожного, особливо для дітей. Сьогодні таким твердженням нікого не здивуєш. Достатньо лише подивитися на всіх малюків, яких батьки возять у відкритих візочках або носять у дитячих рюкзаках та слінгах. Однак на початку минулого століття це було радикальним уявленням, як і деякі ідеї щодо отримання доступу до свіжого повітря. Наприклад деякі матері, котрі жили у багатоповерхових будинках, і були прихильницями ідей, які були або геніальними, або божевільними, (залежить від вашого ставлення) вигулювали свою дитину на свіжому повітрі у спеціальних клітках, прикріплених до підвіконь.
Доктор Лютер Еммет Хольт, котрого часто згадують як батька педіатрії, був першим прихильником «дитячого провітрювання». Директор Нью-Йоркської дитячої лікарні наприкінці 1880-х років, він рахувався великим фахівцем з догляду за немовлятами. Хольт зібрав власні спостереження та записи тих медсестер, з якими він працював, щоб написати книгу з виховання дитини — «Догляд і годування дітей: катехізис для використання матерями та дитячими медсестрами» (1894).
«Свіже повітря потрібне для оновлення та очищення крові, і це так само необхідно для здоров’я і зростання, як належне харчування», — писав д-р Хольт. — «Апетит покращується, травлення стає кращим, щочки стають червоними, і взагалі, ми спостерігаємо всі ознаки здорової дитини».
Д-р Хольт стверджував, що дитина може перебувати на свіжому повітрі в дитячому візочку, спати біля вхідних дверей на порозі будинку, або якщо поставити ліжечко неподалік від відчиненого вікна — це також буде рахуватися прогулянкою на свіжому повітрі. «Всі вікна повинні бути широко відчинені», — писав він.
Хольт вважав, що свіже повітря сприятиме підвищенню імунітету дитини: «Майже завжди ті діти, котрі сплять на вулиці, сильніші і здоровіші і менш схильні до застуди, аніж інші».
Хоча д-р Хольт сам не рекомендував класти дитину в клітку, підвішену за вікном, до початку 1900-х років саме до цього почали вдаватися деякі відчайдушні матері.
І це робили не лише бідні люди, котрі жили у багатоповерхових будинках. Наприклад, Елеонора Рузвельт, дружина президента США Франкліна Делано Рузвельта, котра чула, що свіже повітря корисне для немовлят, підвішувала клітку для курей за вікном, куди клала свою дівчинку Анну. Вікно виходило на північ, з цього боку було прохолодніше і більше тіні. Потім Елеонора писала у своїх мемуарах, що ніколи у дитинстві не гралася з ляльками, і не уявляла, як правильно доглядати за маленькими дітьми.
Дівчинка Анна жалібно плакала, висячи в клітці, а сусіди погрожували повідомити про Елеонору до Товариства запобігання жорстокому поводженню з дітьми. «Це мене просто шокувало», — писала Рузвельт. «Я думала, що я дуже прогресивна і сучасна матір».
У книзі «Охорона здоров’я дитини», написаній в 1906 році, автор Луї Фішер описує вікно-ліжечко як «зручний зовнішній спальний відсік, який легко прикріпляється до будь-якого вікна».
«Цей дитячий майданчик чудово підходить для міських квартир», — писав Фішер. «Це простір для дитини дев’яносто сантиметрів завдовжки, шістдесят сантиметрів завширшки і сімдесят сантиметрів заввишки… [Дитина] може бути під наглядом своєї матері або медсестри. Металевий дах захищає від сонячного проміння, так що у цьому манежі влітку завжди прохолодно. Посилені екрани роблять такий майданчик цілком безпечним. Дитина не може випасти, а мухи або комарі не можуть залетіти всередину».
Дитина за вікном у клітці (Photo by © Hulton-Deutsch Collection/CORBIS/Corbis via Getty Images)
У 1922 році винахідлива молода мати подала заяву на отримання патенту на «портативну дитячу клітку». У своїй заяві Емма Рід зі Спокена, штат Вашингтон, написала «добре відомо, що проживаючи у багатоповерхових будинках, люди зіштовхуються з проблемою доступу немовлят до свіжого повітря».
Емма Рід запропонувала «виріб для новонароджених та маленьких дітей, який буде прикріплений на зовнішній стороні будівлі, біля відчиненого вікна, в якому може перебувати маленька дитина разом з іграшками». Її винахід виглядав як клітка для курей; вона отримала свій патент протягом року.
Практика вигулу дітей у клітках, здається, досягла піку в Лондоні в 1930-х роках, коли дитячий клуб «Челсі» продавав дитячі клітки усім бажаючим. Після закінчення другої світової війни, деякі сучасні архітектори включали дитячі балкони у свої проекти будинків для середнього класу.
Дитячі клітки відійшли в минуле лише у другій половині ХХ століття, одночасно зі зростанням стурбованості про безпеку новонароджених та маленьких дітей.
Варто зазначити, що сьогодні ваша дитина може отримувати свіже повітря, просто гуляючи у візочку, і хто знає, можливо через 100 років деякі люди скажуть, що і ця ідея була божевільною!
https://www.thevintagenews.com/2018/03/14/baby-cage/
