Музика і радість, радість і музика – здавалося б, звичні на перший погляд, поняття. Та на практиці педагоги часто задаються питанням: що потрібно для того, аби кожна зустріч з музикою була для дітей радісною та жаданою?
Музика посідає особливе місце в житті кожної дитини, а задля повноцінного й одухотвореного життя музика необхідна і кожній дорослій людині. І це не дивно, адже цінності музики, у більшості випадків, суб’єктивні.
Головне в музичному вихованні – дати малятам радість, яскраві художні враження, спонукати їх до активності, прищеплювати любов, інтерес до музики. Музична діяльність має, насамперед, хвилювати дитину, приносити їй радість. Тільки у життєрадісній атмосфері створюється ситуація розвитку дітей. Музика – це мистецтво, що пізнається не теоретично, а духовно-практично, і розумне споглядання ніколи не замінить дитині безпосереднього діяння.
Хочу поділитися своїми думками, враженнями та спостереженнями, що безпосередньо стосуються музичного виховання дітей дошкільного віку. Виховання художнього смаку – неодмінна умова гармонійного розвитку дитини, що неможливо без елементарних знань і розуміння мистецтва. Часто батьки мене запитують: «З якого віку треба починати музичне виховання дитини?». «З колиски» – відповідаю я. А й справді, коли мати колише дитину, вона завжди наспівує колискову або свою улюблену пісню. Слухаючи ЇЇ, малюк заспокоюється, набуває етану психологічної рівноваги. І це, можливо, народжує перші відчуття прекрасного в маленької людини.
Важко переоцінити значення музики у вихованні моральних якостей. Скажімо, чудова пісня про Батьківщину викликає в дитини почуття щирої любові до рідного краю, пісня про дружбу – прагнення бути чуйним, хорошим товаришем. А як люблять хлопчики й дівчатка пісні про маму! І це тому, що музичний твір, якщо він гарний, допомагає передати їх любов до найріднішої людини.
Переконана, що музичне виховання треба починати з раннього віку. Шкода, що композитори та поети мало пишуть для наймолодших.
Як музичний керівник прагну робити все можливе для всебічного розвитку дітвори: цікавлюсь новинками музичної літератури, проблемами естетичного виховання і, з огляду на вимоги сьогодення, шукаю шляхи вдосконалення формування гармонійно розвиненої особистості.
У музичному вихованні багато значить народна пісня, з неї ми дізнаємося про думки й сподівання, історію свого або іншого народу. Прищепити любов до своїх народних пісень означає викликати інтерес і до творчості інших народів. Хочу висловити й таку думку: у концертах, по радію, на телебаченні дуже часто звучать малохудожні твори. Надмірна увага до естрадно-розважальної музики низького рівня, на мою думку, завдає великої шкоди, особливо дітям, які прагнуть наслідувати дорослих, і ще неспроможні відокремити добре від поганого. Тому з великим задоволенням знайомлю дітей з прекрасними народними творами, класикою, доступною дошкільнятам. Відповідно проводжу роботу і з батьками.
І ще. Дехто некоректно використовує модні ритми та рухи, зовсім неприродні й чужі дитячій психології.. Звичайно, це не означає, що все нове й сучасне потрібно відхиляти. Мистецтво повсякчас збагачується новими музичними творами, ритмами, рухами! Відкриває все ширші горизонти у світ прекрасного. Але залучати дітей до сучасної музики та ритму слід особливо обережно, бути для цього підготовленим: мати високу культуру, художній смак, неабиякі хист і вміння.
Отже, музика — це не просто розвага. Це «вітамін» для мозку дитини. Музичне виховання в дитячому садку дасть максимальний результат лише тоді, коли воно знайде продовження вдома.
