«Цікава фізкультура вдома»

Кожна дитина відчуває природну потребу в активному русі. І дуже важливо, коли в сім’ї зуміють зробити фізкультуру не просто обов’язковим, а й улюбленим режимним моментом малюка. Зрозуміло, що фізкультура в ранньому і дошкільному віці повинна асоціюватися в дитини з веселою грою. Тому потрібно визначити, які саме фізичні вправи дитина виконує із найбільшим задоволенням, і зробити виконання цих вправ основними на перших етапах занять. Потім доцільно вводити нові фізкультурні рухи, але в жодному разі не можна змушувати дитину їх виконувати.

У фізичному вихованні дітей в сім’ї можуть бути використані різні форми занять фізичними вправами — від простих (ранкова гімнастика) до складних (тренування в окремому виді спорту).

Основним періодом занять батьків із дітьми є вік від 2 до 6‑7 років, хоча і після цього не слід припиняти занять у сім’ї. Систематичні вправи в домашньому спортивному куточку, ранкова гімнастика, вечірня пробіжка з татом — все це допоможе досягти значних успіхів у фізкультурних заняттях у школі.

Щоденно приділяючи дитині хоча б декілька хвилин для занять фізкультурою, перш за все потрібно дотримуватись принципу систематичності, щоб дитина поступово звикала до занять, щоб вони стали для неї необхідними щодня.

Тривалість домашнього заняття може бути різною — залежно від віку дитини, від вільного часу батьків, від пори року, від частини доби, а також від того, чим займається дитина до і після заняття (якщо дитина втомилася після тривалої прогулянки, то, отже, і тривалість заняття доречно зменшити).

Під час ранкової гімнастики найкраще використовувати легкі і знайомі вправи. Тривалість ранкових занять — не більше 10 хвилин. Протягом дня дитина повинна до сну і після нього побувати на свіжому повітрі, де можна провести 20‑хвилинне фізкультурне заняття, виконавши до нього вправи для великих м’язових груп.

Вправи перед вечерею — найбільш розповсюджена форма занять, адже батьки, як правило, вдома і хоча б один із них може позайматися з дитиною. У цей період є час для опанування акробатичних вправ, проведення ігор і вдосконалення досягнутих результатів. Тривалість занять із дітьми до б років — 20‑30 хвилин, а з б‑7‑річними — до 45 хвилин.

Після вечері займатись із дітьми фізичним вихованням не рекомендується. Адже, після їжі інтенсивна рухова діяльність є шкідливою (в будь-який час доби). І крім того, після фізичних вправ діти важко засинають.

Як зацікавити дитину заняттями фізичною культурою?

Добре, якщо дитина сама потребує рухів та із задоволенням виконує нові завдання. Ви повинні підбадьорити дитину, продемонструвати, яка вона міцна, спритна і сильна. Збудити інтерес у дитини до занять допоможе також і демонстрація її вмінь перед іншими членами сім’ї або однолітками. Так поступово у дитини розвинеться впевненість у своїх силах та бажання вчитись далі, засвоювати нові, більш складні ігри і рухи.

Якщо у дитини немає бажання займатись, проаналізуйте причини негативного ставлення до занять, щоб в подальшому створювати більш сприятливі умови.

Кожна вправа, кожна рухлива гра має своє завдання, мету, значення, у зв’язку з чим вони поділяються на 5 основних груп.

До 1 групи входять вправи, що спрямовані на відпрацювання правильної постави, правильного положення голови, плечей, інших частин тіла. Саме ці рухи сприяють правильному фізичному розвитку.

До 2 групи входять вправи, які будуть містити елементи акробатики. Вони спрямовані на розвиток спритності, гнучкості, швидкості реакції і виконуються зі страхуванням. Батьки повинні бути дуже обережними і уважними, щоб забезпечити повну безпеку під час виконання цих рухів (перекидання, розгойдування, висіння вниз головою тощо).

3 група вимагає рухливих ігор, в яких використовується ходьба, біг, стрибки тощо. Для проведення рухливих ігор необхідний колектив: дитина грається із батьками, або із старшими братами, сестрами, однолітками.

До 4 групи входять вправи з використанням різних предметів. Тут дуже важливою є винахідливість батьків, яка допоможе підготувати для дітей різні цікаві перешкоди для перелізання, перестрибування (пролізти під стільцями, перелізти через ліжко, перестрибнути через кубик тощо). У цих вправах важливим є не стільки точність виконання, скільки швидкість пристосування до незвичних умов.

5 групу складають музично-ритмічні вправи, які виховують у дітей граціозність, пластичність, усвідомлене виконання рухів із ритмом віршів, пісень і музики.

Основні правила безпеки, яких потрібно обов’язково дотримуватися, виховуючи у дитини сміливість:

1. Піднімаючи дитину, ніколи не тримайте її за зап’ястя — тільки за передпліччя. Найбільш безпечно підтримувати дитину за стегна. Під час виконання акробатичних вправ дорослий повинен оберігати хребет малюка від надмірного згинання, а голову — від невдалого повороту або удару. Всі захвати повинні ґрунтуватися на досконалішому знанні можливостей Вашої дитини.
2. Нову вправу малюк повинен засвоювати в повільному темпі за постійної допомоги дорослого. Тоді з’явиться відчуття впевненості в руках. Темп виконання вправи прискорюють поступово, так само поступово дитину привчають до самостійного виконання. Проте постійно підстраховуйте дитину, будьте готові, за потреби, швидко підхопити її.
3. Вчіть малюка бути уважним на заняттях, щоб він самостійно піклувався про власну безпеку. Складні вправи і стрибки доцільно виконувати тільки на м’якій підстилці (килимку, траві).
4. У ранньому віці не можна довго утримувати складні пози (нахил, тримання рук вгорі, групування), через 1‑2 с дитина має повернутися у вихідне положення. Краще кілька разів повторити вправу.
5. Тривалий вис на руках у дошкільному віці є небезпечним, тому що надмірно навантажує суглоби й увесь плечовий пояс. Краще виконувати неповне висіння — дитина легко спирається на ступні чи коліна. Із тих же міркувань не потрібно спонукати дитину розгойдуватися у висінні (наприклад, на кільцях).
6. Не дозволяйте малюкові вилазити по драбині вище того рівня, на якому Ви зможете його дістати. Лише після засвоєння лазіння (наприклад, по похилій драбині), можна дозволити дитині старше 3‑х років самостійно вилазити вище.
7. Ніколи не використовуйте для змагань вправи, які можуть спричинити травми. Такі рухи дитина повинна виконувати повільно й зосереджено, не послаблюючи уваги.
8. Уникайте вправ, під час виконання яких дитина дуже вигинається в попереку, адже більшість дітей потребує виправлення цієї частини хребта.

Шановні батьки! Якщо Ви систематично будете займатись зі своїм малюком фізкультурою, то це буде доброю запорукою того, що син чи дочка зростатимуть здоровими, спритними, сильними, матимуть правильну поставу, красиво ходитимуть.

А ще фізкультура допоможе розвинути у дитини такі цінні риси характеру, як дисциплінованість, організованість, звичку дотримуватись правил особистої гігієни.

Для зміцнення фізичного здоров’я дітей і формування в них упевненої красивої постави, створення позитивних емоцій і оптимістичного світовідчуття, можна використовувати нетрадиційні методи оздоровлення, що включають в себе:

• різні методи загартування (босоходіння по піску, тривале перебування на свіжому повітрі, умивання і обливання ніг (в літній період), сухі та вологі обтирання різних частин тіла, тощо);
• спеціальні лікувально-профілактичні процедури (піскотерапія, кольоротерапія, лікувальна фізкультура, різні види масажів, тощо).

Ці методики мають ряд переваг серед інших видів фізичної активності: вони не вимагають великих приміщень і дорогого обладнання для занять і можуть проводитися з дітьми різного віку.

Ми підготували для Вас деякі з них, щоб Ви могли ознайомитись з ними і застосовувати Вдома разом зі своїми дітьми.

Пісочна терапія

Пісок і вода — найулюбленіші матеріали для ігор і занять дітей. Пісок «поглинає» негативну енергію, «очищає» енергетику людини, стабілізує її емоцій­ний стан.

Перші знайомства малюків відбуваються у пісоч­ниці. Заняття та ігри з піском підносять настрій, ви­кликають емоції радості, спонукають до діяльності. У процесі ігор з піском діти стають більш упевне­ними та здатними долати труднощі; у них розви­ваються тактильно-кінестетична чутливість і дрібна моторика рук.

Матеріал для гри з піском:

• ящик відповідного розміру;
• чистий просіяний пісок;
• лійка з водою;
• набір мініатюрних фігурок з пластиліну, паперу, пластику, деталі конструкторів.

Роботу з піском доцільно починати з ігор на роз­виток тактильно-кінестетичної чутливості та дрібної моторики рук: «Пальчики долоньки, кулачки —друзі ви мої й помічники».

Тактильно-кінестетичні відчуття — це відчуття, які ми отримуємо через рецептори на шкірі. Вони тісно пов’язані з розумовими операціями, з їх допомогою ми пізнаємо світ.

Запропонуймо малюкам зробити на піску відбит­ки кисті руки внутрішнім і зовнішнім боком. Нехай діти затримають руки на піску, злегка притиснув­ши їх і прислухаються до своїх відчуттів. Дорослий розпочинає цю гру, розповідаючи про свої відчуття: «Мені приємно. Я відчуваю прохолоду піску. Коли я ворушу руками, мої пальці й долоні відчувають кож­ну піщинку. А що відчуваєте ви?». Діти по черзі ді­ляться своїми відчуттями та враженнями.

Можна запропонувати дошкільнятам:

• «походити» долоньками по піску, залишаючи свої сліди;
• виконати долоньками і ребром долонь зигзаго­подібні та колові рухи;
• складеними пальцями зобразити на піску слі­ди загадкових, казкових птахів, тварин (фанта­зуємо);
• створити відбитками долонь, кулачків різнома­нітні малюнки (квіти, дерева, травичка, сонечко, дощ).

Танцювально-рухова терапія

Танець — один з видів рухової терапії, який, зо­крема, дає дитині також можливість самовиражати­ся, самореалізовуватися, передавати свої емоції та почуття.

Використання музичних творів поглиблює емо­ційне сприйняття, вивільнює почуття, що дістає своє вираження в русі, а це, у свою чергу, сприяє особистісному розвитку та самореалізації, кращому розумінню власного «Я».

Виразні рухи людини — обов’язковий компо­нент емоцій. Немає такої емоції або переживання, які б не передавалися в рухах, і не лише в міміці, а й у жестах рук, рухах ніг, голови, тулуба, напруженні або розслабленні мускулатури, характері й темпі дихання тощо. Через виразні рухи людина може усвідомити свій внутрішній стан, а також повідомити іншого про свої переживання, наміри, сподівання.

Через танець можна виразити все, навіть те, що неможливо висловити словами. Він дає дитині змо­гу краще усвідомити можливості власного тіла, не лише поліпшує фізичне та емоційне здоров’я, а є ще й улюбленою розвагою.

Сміхотерапія

У народі кажуть: «Сміх — це здоров’я». Справді, він допомагає зняти стрес, підняти настрій, спри­яє виділенню потрібних гормонів в організм, задіює м’язи обличчя та тіла людини.

Сміх позитивно впливає на фізичний розвиток дітей. Дві тисячі років тому Гіппократ в одному з творів акцен­тував увагу на користі сміху, розглядаючи його як лікувальний засіб. Сьогод­ні сміхотерапія практикується в усьому світі.

Виявляється, сміх буває різним: веселим і отруй­ним, радісним і сумним, розумним і недоречним, іронічним і щирим, цинічним і сором’язливим. І не кожен сміх позитивно впливає на наше здоров’я.

Окрім того, сміх як важливий спосіб дихання, за якого вдих подовжується, а видих, навпаки, скоро­чується, дає легеням можливість повністю звільни­тися від повітря. Він також знижує частоту ритму серця, нормалізує артеріальний тиск, сприяє ви­робленню життєво необхідних гормонів радості. Реакція імунної системи на сміх прямо протилежна реакції на стрес. Навіть саме промовляння «хі-хі», «хо-хо», «ха-ха» дає клітинам імунної системи команду атакувати чужорідні для них тіла — віруси, злоякісні клітини тощо. Тому сміх рівнозначний прогулянці по лісу чи кисневому коктейлю. Але цим позитивна дія сміху не вичерпується.

Якщо вам бракує часу на повноцінний відпо­чинок, застосуйте сміхотерапію. Адже сміх знімає напруження з 80 груп м’язів, задіює практично всі м’язи обличчя, при цьому підвищується їхній тонус, а це поліпшує зовнішній вигляд.

Щоб діти росли здоровими, веселими, слід впро­ваджувати в освітньо-виховний процес «хвилинки-смішинки», розваги, гуморини, що викликають позитивні емоції. Елементи сміхотерапії корисно використовувати під час проведення фізкультхвилинок, фізкультпауз чи на перервах між заняттями тощо.

Для створення гарного настрою, можна використати «хвилинку сміху», пригадавши частівку, ось, наприклад, таку:

Руки мила вранці Шура,

А обличчя геть забула.

Шепотіла їй верба:

«Ой, яка, яка ганьба!».

Дихальна артпедагогіка

До дихальної артпедагогіки входять гра на духових музичних інструментах, дихальна гімнастика під му­зику та різні вправи для розвитку співацького дихан­ня (інтонування, вокалотерапія). Це дає змогу дітям оздоровлюватися, не помічаючи процесу лікування.

Правильне дихання є найважливішим чинником довгого й здорового життя. Для зміцнення та оздо­ровлення дихальної функції можна використовувати духові інструменти (глиняні свищики, сопілки, іграш­кові дудочки, губні гармонії, блок-флейти та ін.). Регу­лювати силу й тривалість вдиху та видиху чудово до­помагає видування повітря через соломинку у склянку з водою у ритм виконуваного музичного твору.

Інтонування звуків (їх приспівування) не тільки вчить малюків керувати своїм голосом, а й сприяє їх оздоровленню.

Вправа «Звуки лікарі»

Вимовляння «ч-ч-ч» покращує дихання.

Вимовляння «з-з-з» (летить комар) полегшує біль у горлі.

Вимовляння «ж-ж-ж» (летить жук) сприяє швидко­му одужанню від кашлю.

Вимовляння «н-н-н» (покласти руку на маківку го­лови й дуже високим голосом вимовляти) допомагає знімати головний і зубний біль.

Вимовляння «м-м-м» (мукає корова) після їжі спри­яє кращому засвоєнню їжі і знімає стрес.

Вимовляння «е-е-е» поліпшує роботу головного мозку.

Вимовляння протягом 3‑5 хв «і-і-і» стимулює ро­боту мозку, підвищує активність організму.

Розслабленню організму сприяє вимовляння «а-а-а»; «ш-ш-ш»; «с-с-с».

Вимовляння «р-р-р» (його вимова не у всіх відразу виходить) наприкінці дня, допомагає зняти втому («Ось гнівається лев, напружився всім тілом: «ар-р-р-р»).

Звукові вправи слід виконувати помірно і потроху. Кожен може співати, як йому хочеться: уривчасто, на одній ноті абощо, знаходячи свій тон і частоту.

Вокалотерапія — лікування співом. Ключ до ро­зуміння справжньої музики — це пісня. Дітям, як і дорослим, корисний будь-який спів, оскільки роз­співуються голосні звуки, які є цілющими, додають органам нової сили й гармонізують їхню діяльність.

Активна вокалізація спрямована на формування позитивного настрою: виконуються життєстверджувальні, оптимістичні дитячі пісні, які можна співати разом із аудіозаписом, під караоке або фонограму, без музичного супроводу. Пісні можуть виконуватися щодня: на прогулянці (в літню пору), у процесі само­стійної художньої діяльності або спонтанно за бажан­ням дітей.

Виховують доброту, почуття товариськості, заря­джають позитивними емоціями і сприяють психоло­гічному розвантаженню такі рекомендовані пісні: «Всі ми хочемо жити у мирі» (сл. А. Майданюк, муз. В.Коваленко-Степечевої), «Дружби добрий знак» (сл. і муз. З. Еманової;), «Бажаємо добра» (сл. Г.Лисенко, муз. В.Лисенко;), «Усмішка» (сл. В.Гвоздій, муз. Н.Рубальської;) та ін.

Імунна гімнастика

Імунна гімнастика — супрово­дження рухами раніше вивчених вір­шиків—дає організму емоційний, оздоровчий заряд. Діти виконують її у досить легкому натуральному одя­зі після ранкової гімнастики чи од­разу ж після денного сну; батькам рекомендуємо виконувати ці вправи вдома разом з дітьми у вихідні та під час канікул.

 

Біжить квочка і курчата, Біг на місці.

Зернятка збирають, Пальчиками стукають по підлозі.

Ну, а півник у дворі Ходьба на місці, високо піднімати

Весело гуляє ноги, помахати руками.

Півник чує ласку цю,

Щиру та велику. Нахил вниз, ніби півник дякує бабусі.

І за це усе бабусі

Кричить: «Ку-ку-рі-ку!»

Ведмежата

Тупу-тупу, ведмежата, Тупотіння ногами

Йдуть по мед вони,малята. Імітація ходьби ведмежат.

А на них напали оси. Імітація польоту оси.

Не прогнали їх ще й досі. Помахати руками над головою.

Імунна гімнастика

1. Одну руку кладуть на лоб, другу — на потилицю. Треба потримати 1 хвилину.
2. Пощипати край вуха, зверху вниз — тричі.
3. Легке прогладжування за вухами по лінії шийних лімфовузлів — тричі.
4. Дихання через одну носову порожнину поперемінно — тричі.
5. «Вмикання» — одна рука на пупковому кільці під час виконання трьох вправ:

а) друга — вказівний палець над верхньою губою, середній під нижньою губою(,,чистимо зуби») — 30 сек., потім поміняти руки;

б) великий і вказівний пальці однієї руки в імунних точках (нижній край другого ребра у грудини), масажуємо 30 сек., міняємо руки;

в) кулаком масажуємо крижі — 3 сек., міняємо руки

6. Права долоня торкається лівого стегна, ліва — правого (маршируємо) — 8 разів.
7. Лікоть правої руки торкається протилежного стегна — 8 разів.
8. Витрушуємо пилюку з-під колін» двома руками — 30 сек.
9. Пощипуємо ахілесове сухожилля — 30 сек.
10. Одягаємо панчохи» — по передньо-задній поверхні — тричі, по бокових поверхнях — тричі.
11. Одягаємо довгі рукавички» — передньо-задній — тричі, по бокових поверхнях — тричі.

Ігротерапія

До великого таїнства гри ось уже багато століть намагаються наблизитися літературознавці, фольклористи, психологи, педагоги. Завдяки їхнім працям і дослідженням Організація Об’єднаних Націй проголосила гру універсальним і невід’ємним правом дитини.

Ігротерапія — процес взаємодії дитини й дорослого за допомогою гри, у якому на глибинному ціннісному рівні відбувається чарівне таїнство збирання й зміцнення власного «Я», успішне моделювання власного сьогодення й майбутнього. Це процес спільного з дитиною проживання й осмислення який життєво важливої ситуації, поданої в ігровій формі.

Основна примара казкової ігротерапії — інструкція до гри у формі казки або притчі. Інструкція в казковій формі створює умови для більш глибокого проживання дитиною всього ходу гри.

Виділяють два способи перетворення звичайної ігротерапії в казкову:

1) «переписування» існуючої інструкції до гри у формі казки або притчі;

2) гра придумується до казки. Залежно від цілей роботи й проблем вихованця, підбираються казки, й на основі їхнього сюжету придумуються ігри.

Казкова гра, особливо розіграна в пісочниці або за допомогою ляльок, допоможе дітям усвідомити причини свого деструктивного поводження й зрозуміти свої сильні й слабкі сторони.

Ігровий стретчинг для малят

Проблема ефективного оздоровлення і фізичного розвитку малят залишається вкрай актуальною. Попри всі досягнення медицини, все більше дошкільнят ма­ють патологічну поставу_: порушення опорно-рухового апарату, ослаблений імунітет, страждають на різно­манітні хронічні захворювання. Причини криються і в екології, і в харчуванні, і в ритмі сучасного життя.

Методика ігрового стретчингу спрямована на ак­тивізацію захисних сил дитячого організму, розвиток творчих і оздоровчих можливостей підсвідомості, поліпшення роботи серцево-судинної, нервової і ди­хальної систем. У чому полягає методика і як вико­ристовувати її в дитсадку?

Що таке ігровий стретчинг?

В основу ігрового стретчингу покладено ста­тичне розтягування м’язів тіла та хребта, сугло­бів рук, ніг. Переважно це вправи з лікувальної фізкультури. Стретчинг широко використовують також у системі масажу та самомасажу, а ще як засіб релаксації.

Найефективнішим при цьому є самоманіпулювання тілом у повільному (безпечному) темпі. Вправи спрямовані на профілактику різних дефор­мацій хребта, зміцнення м’язів, формування пра­вильної постави., розвивають еластичність м’язів суглобів, координацію рухів, оздоровлюють дітей. виховують витривалість та старанність.

Заняття проводять у формі сюжетно-рольової або тематичної гри. Кожна вправа передбачає вті­лення дитиною якогось образу, сприяє розвитку її творчих і акторських здібностей.

Завдяки заняттям стретчингу в дітей зникають комплекси пов’язані з фізичною недосконалістю тіла. Малюки набувають нового рухового досвіду, що дозволяє їм почуватися сильнішими і впевненішими, у них підвищується опірність організму до різних захворювань.

Заняття ігровим стретчингом до­цільно починати з дітьми чотирирічного віку. Кожну вправу повторю­ють 4‑6 разів (залежно від віку дітей) під інструментальну музику із чітким ритмом. Вправи мають образні назви й поєднуються у захопливий сюжет, щоразу інший. Заняття складається з кількох фрагментів, які передбача­ють вправи на статичне розтягування м’язів, стрибки, стимуляцію точок на стопі, розслаблення для відновлення дихання. Після заняття ігровим стрет­чингом у дітей поліпшується настрій, взаєморозуміння. Вивчивши вправи, діти самостійно розігрують відомі сю­жети і придумують свої, таким чином розвиваються їхні творчі здібності. Досвід показує, що малята, які займаються стретчингом, майже не хворіють.

Види стретчингу

Балістичний. Характеризується швидкістю і силою рухів. У зв’язку з цим пришвидшується розтягнення м’язів та підвищується ефектив­ність заняття. Виконують махи руками і ногами, згинають і розгинають тулуб із великою швидкістю і амплітудою. При надмірній швидкості і силі рухів може бути травмонебезпечним.

Повільний. Дає максимальне розтягування м’язів. Вправи виконують у дуже повільному темпі. Використовують під час розминки.

Статичний. Найбезпечніший метод. Вправу ви­конують від 10 с до кількох хвилин із затримкою у кожній позиції на 30‑60 с.

Ігровий стретчинг (від англ. Stretching — розтягування) — комплекс спеціальних поз та ігрових вправ для розтягування певних м’язів, зв’язок і сухожиль.

Орієнтовні типи вправ ігрового стретчингу

Для виконання вправ ігрового стретчингу не потрібне спор­тивне обладнання та великі зали — ці вправи можна виконувати вдома, у дитячому садку, індивідуально та підгрупами

Каченятко Кряк

(запобігання розвитку плоскостопості, формування правильної постави)

В. п. — стати прямо, ноги ра­зом, руки опущені.

1 — поступово розсувати ноги до розміщення їх в одній площині:

а) стати навшпиньки, п’яти розвести в сторони:

б) стати на п’яти, носки роз­вести в сторони.

Синхронно піднімати руки до рівня плечей. В останній позі затриматися якийсь час.

2 — повернутися у в. п.

Дихання спокійне. Повторити потрібну кількість разів.

Метелик

(дія на м’язи черевного преса стимулювання підшкірних нервів)

В. п. — сісти прямо, зігнути ноги в колінах, з’єднати стопи, покласти на коліна руки доло­нями донизу.

1 — розвести коліна, опусти­ти їх до підлоги, натискаючи ру­ками. Затриматися якийсь час у цьому положенні.

2— повернутися у в. п.

Дихання спокійне. Повторити потрібну кількість разів.

Змія

(активізація роботи нирок, мозку, покрашення нервової провідності)

В. п. — лягти на підлогу ниць, ноги разом_: долоні на підлозі на рівні очей.

1 — повільно піднімаючись на руках, підняти спочатку голову, за нею груди. Прогнутися, на­скільки це можливо, не дуже сильно закидаючи голову на­зад. Затриматися якийсь час у цьому положенні.

2 — повільно повернутися у в. п.

Дихання: вдих у 1‑й фазі, ви­дих у 2‑й фазі. Повторити по­трібну кількість разів.

Велосипед

(дія на підшлункову залозу, органи травлення)

В. п. — лягти на спину, підня­ти зігнуті з колінах ноги, гомілки паралельно до підлоги, носки витягнуті, руки вздовж тіла

1 — повільно випрямити пра­ву ногу, не опускаючи на підло­гу. Ліва у в. п.

2 — повернути праву ногу у в. п., водночас випрямляючи ліву.

Рухи динамічні. Дихання спо­кійне. Повторити потрібну кіль­кість разів.

Пташка

(покращення гнучкості хребта, запобігання функціональним розладам)

В. п. — сісти прямо, розвес­ти прямі ноги якомога ширше, носки витягнуті, руки в сторони, паралельно до підлоги, голова прямо.

1 — нахилитися вперед, на­магаючись торкнутися руками пальців ніг. Коліна не згинати. Намагатися доторкнутися голо­вою до підлоги, потім лягти на підлогу грудьми. Руки прямі. Затриматися якийсь час у цьо­му положенні.

2 — повернутися у в. п.

Дихання: вдих у 2‑й фазі, ви­дих у 1‑й фазі.

Повторити потрібну кількість разів.

Рибка

(покращення мозкової діяльності, нервової провідності, підвищення внутрішньочеревного тиску)

В. п. — лягти ниць, ноги ра­зом, руки зігнуті в ліктях, долоні на підлозі на рівні очей.

1 — плавно, без ривків, роз­гинаючи руки, підняти голову, груди, водночас згинаючи ноги в колінах, намагатися дотор­кнутися ступнями ніг до голови. Затриматися якийсь час у цьо­му положенні.

2 — повернутися у в. п.

Дихання: вдих у 1‑й фазі, ви­дих у 2‑й фазі. Динамічний варі­ант: розгойдування на животі.

Морська зірка

В. п. — лежачи на животі; руки й ноги розве­дені в сторони.

1‑2‑3 — підняти руки і ноги над підлогою, про­гнутися, затриматися в такому положенні на 3 с.

4 — повернутися у в. п.

Примітка. Піднімаючи руки і ноги, слід нама­гатися не згинати їх; голову тримати прямо, не опускати.

Дельфін

В.п. — лежачи на животі; з’єднані ноги ви­прямлені; прямі руки витягнуті вперед, кисті з’єднані в «замок».

1‑2‑3 — прогнутися, підняти руки й ноги над підлогою.

4 — повернутися у в. п.

Примітка. Піднімаючи руки і ноги, намагатися тримати їх випрямленими; дивитися на кисті рук.

Гойдалка

В.п. — лежачи на спині; випрямлені руки, від­ведені назад, лежать на підлозі; ноги теж ви­прямлені.

1‑2 — зігнути ноги в колінах, обхопивши рука­ми гомілки. Притиснути коліна до грудей, погой­датися вперед-назад.

3‑4 — повернутися у в. п.

Примітка. Під час «гойдання» слід штовхатися вперед ногами, щоб не завалюватися на бік.

Зернятко

В.п. — сидячи навпочіпки; ноги разом, п’яти торкаються підлоги; пальці витягнутих вперед рук зчеплені в «замок», опущені вниз; тулуб злегка нахилений уперед; голова опущена.

• — повільно піднятися й випрямити ноги, ту­луб залишити нахиленим.
• — одночасно випрямити тулуб і підняти пря­мі руки вгору, розгорнути долоні.
• — руки опустити через сторони вниз.
• — повернутися у в. п.

Примітка. Вправа готує хребет до подальшо­го навантаження. Обов’язково слід стежити за тим, аби діти не відривали п’яти від підлоги.

Пінгвін

В.п. — o.с.

• — потягнути на себе носочки ніг.
• — опустити.

Примітка. Вправа забезпечує рухливість суг­лобів ніг; ефективна для профілактики плоско­стопості, поліпшує поставу.

Плавець

В.п. — лежачи на спині; ноги зведені, прямі; руки вздовж тулуба.

• — відвести руки за голову.
• — відтягнути носочки.
• — відірвати ноги від підлоги, по черзі їх пі­діймати й опускати.
• — повернутися у в.п.

Примітка. Вправа сприяє очищенню органів травлення.

Жабка

В.п. — «поза прямого кута»; ноги разом; руки в упорі ззаду.

• — притягнути стопи до себе.
• — зовнішню частину стопи опустити на під­логу, п’яти разом.
• — носки наблизити один до одного, п’яти залишити разом.
• — повернутися у в. п.

Примітка. Вправа сприяє збільшенню рухливості суглобів ніг.

Равлик

В.п. — лежачи на спині; випрямлені руки, за­ведені назад, лежать на підлозі; ноги теж ви­прямлені.

1 — підняти прямі ноги вгору і завести їх за голову, носками ніг торкнутися підлоги.

2 — повернутися у в. п.

Примітка. Під час виконання вправи руки фік­сують тулуб — підтримують спину; ноги в колінах випрямлені.

Неваляйка

В.п. — стоячи на колінах; руки на поясі.

• — нахилитися назад.
• — повернутися у в. п.

Примітка. Нахиляючись, слід тримати спину прямо. Після трьох повторів відпочити (можна сісти на п’яти) і повторити вправу ще тричі.

Павич

В.п. — стоячи; руки опущені вздовж тулуба.

1 — завести руки за спину, з’єднати долоні.

• — вивернути складені руки пальцями вгору, розмістити кисті так, щоб мізинці по всій довжи­ні торкалися хребта.
• — лікті підняти, плечі відвести назад, затри­матися в такому положенні на 3‑5 с.

4 — повернутися у в. п.

Примітка. Під час виконання вправи слід сте­жити за поставою. Після вправи корисно опус­тити руки вниз, потрусити кистями і спокійно зітхнути.

Чапля

В.п. — стоячи; руки в сторони.

1 — зігнути праву ногу в ко­ліні, носок відтягнути вниз, за­триматися в такому положенні на 3‑5с.

2 — повернутися у в. п.

3‑4 — те саме з лівої ноги.

Примітка. Виконання впра­ви можна супроводжувати віршованим текстом:

Коли чапля вночі спить,

На одній нозі стоїть.

Може, хочете ви знати,

Чи не важко так стояти?

А для того, щоб це знати,

Треба нам, як чапля, стати.

Необхідно стежити за по­ставою, намагатися зберігати рівновагу. Коліно має бути зіг­нуте під кутом 90°.

Змія

В.п. — лежачи на животі, ноги зведені разом; руками впертися в підлогу на рівні грудей.

• • — випрямити руки, підня­ти голову.
  • — подати вперед груди, живіт — на підлозі. У такому положенні прогнутися наскільки мож­ливо, закинувши голову трохи назад, зафіксува­ти позу.

3‑4 — повернутися у в. п.

Примітка. Вправа виконується в повільному темпі. Сприяє розтягуванню прямих м’язів че­ревного преса, підвищенню внутрішньочерев­ного тиску. У результаті посилюється приплив крові, що насичує відповідні органи живильними речовинами та киснем. Допомагає дола­ти скутість і деформації хребта. Корисна для мигдалин: поліпшується надходження до них крові, що робить їх стійкішими до застудних захворювань.

Слон

В.п. — стоячи прямо; ноги разом; прямі руки в «замку» за спиною.

1 — нахилитися вперед, намагатися притис­нути лоб до колін, прямі руки піднімати вгору. Затриматись у такому положенні на 3‑5 с.

2 — повернутися у в. п.

Примітка. Вправа для хребта та плечових су­глобів. Слід стежити за тим, щоб під час її вико­нання ноги в колінах були випрямлені.

Лисичка

В.п. — сидячи на п’ятах, руки за спиною.

• • — сісти на підлогу справа від п’ят.
  • — повернутися у в. п. 3‑4 — те саме вліво.

Примітка. Під час виконання вправи кистями рук варто триматися за лікті.

Колобок

В.п. — сидячи на підлозі; ноги зігнуті в колі­нах, п’яти максимально присунуті до сідниць. Обхопити коліна руками, голову притиснути до колін.

• • — перекотитися на спину.
  • — повернутися у в. п.

Примітка. Вправа для м’язів спини, хребта.

Морська хвиля

В.п. — «поза прямого кута»; ноги разом; руки в упорі ззаду.

1 — підняти прямі ноги на 45° та описати ними «вісімку».

2 — в.п.

Примітка. Вправа сприяє зміцненню кістково-м’язової системи.

Гілочка

В.п. — лежачи на спині; ноги разом, носочки натягнуті; руки витягнуті вздовж тулуба долоня­ми вниз.

1 — повільно підняти ноги вертикально, не згинаючи їх. Таз від підлоги не відривати.

2 — повільно повернутися у в.п.

Примітка. Вправа сприяє зміцненню кістково-м’язової системи.

Такі «образні» вправи підтримують у малю­ків інтерес до рухової діяльності, прагнення займатися ігровим стретчингом не лише в дитсадку, а й удома.

Гімнастика у-шу для дошкільнят

Гармонія між людським організмом і навколишнім середовищем — запорука міцного здоров’я. Досягти її, тобто злитися з природою, пізнати таємниці саморегуляції дихання, набути вміння керувати своїм тілом і волею, допомагає гімнастика у-шу. Популярна нині, вона прийшла до нас із глибини століть: цю славнозвісну школу заснував у китайському монастирі Шаолінь перший патріарх чань — буддизму Бодхідхарма. Він використав багаторічний досвід та численні спостереження, поєднав філософію світосприймання з рухами, за допомогою яких люди споконвіку зміцнювали здоров’я. З джерел народної мудрості Бодхідхарма запозичив основу комплексу своїх вправ, систематизував їх, доповнив імітаціями рухів птахів, тварин, комах. Різні напрями гімнастики у-шу в плані оздоровлення становлять завершену систему, що поєднує базові рухи тіла, тренування дихання, самомасаж.

Заняття у-шу корисні у будь-якому віці, а у дитинстві — особливо. Адже малюк зростає не в ідеальних соціальних умовах, і стан його здоров’я впливають як шкідливі чинники зовнішнього оточення, так і нервові стреси. Завдання у-шу не тільки припинити дію згубних факторів, а й перемогти їх, розвинути в собі істинно людські духовні витоки, що живитимуть все наступне життя. Вправляючись з раннього віку у будь-якому напрямі гімнастики, дошкільники вчаться концентрувати свою внутрішню енергію, набувають здатності використовувати її на користь власному організму.

Досвід роботи свідчить, що спрощенний комплекс шаолінського напряму гімнастики у-шу малята добре засвоюють вже з 3‑річного віку. Знижується їхня захворюваність, підвищується увага, краще сприймається програмний матеріал. А головне — з’являється прагнення до самовдосконалення.

Пропонуємо ігровий комплекс «Ведмедик» — до­ступний і цікавий для дітей дошкільного віку. Вправи, що втілюють такі специфічні для ведмедика риси, як спокій, врівноваженість рухів, доброта, рекомендують для дітей з підвищеною збудливістю нервової систе­ми.

Виконання гімнастичного комплексу потре­бує постійного психологічного контакту дорослого з дітьми. Дошкільники мають сформувати у собі образ ведмедика, перейнятися настроєм вправ. Розучувати комплекс потрібно частинами (не більше 4‑х вправ за один раз): послідовно, не поспішаючи, додавати нові за­вдання, поєднуючи їх в одне.

«Ведмедик»

Ігровий гімнастичний комплекс

1. «Ведмедик умивається».

В. п. — основна стійка, руки зігнуті в ліктях і при­тиснуті до тулуба долонями вниз. Пальці ніби трима­ють м’ячик, яблуко.

Поперемінно приводячи через сторони по кру­говій амплітуді кисті рук до себе (до рівня надбрів­них дуг), виконати рух «ведмедик умиває мордочку». Темп повільний. Вдих змінюється видихом синхронно зі зміною рук.

Психологічна установка (п. у.) — вранці ведмедики самостійно вмиваються прохолодною чистою водич­кою, приємною на смак.

2. «Ведмедик п’є молоко».

В. п. — ноги на ширині плечей, спина пряма, кисті рук з оберненими одна до одної долонями зблизити на рівні нижньої частини живота так, ніби ними охоплюють пляшечку з молоком.

Не змінюючи положення кистей (вдих), повільно, згинаючи руки в ліктях, піднести уявне горло пляшеч­ки до рота (голова дещо відхиляється назад). Після цього з видихом повернутися у в. п.

П. у. — ведмедик залюбки п’є поживне і смачне мо­локо.

3. «Ведмедик п’є молоко і присідає».

Не припиняючи виконання попередньої вправи, синхронно з рухами рук присісти (вдих). З видихом повернутися у в. п.

П. у. — додати: животик у ведмедика наповнюється смач­ним молочком, і ця маса змушує його присідати на траву.

4. «Неповоротка ходьба на задніх лапах».

В. п. — ноги на ширині плечей, руки внизу, плечі трохи опущені, голова нахилена вперед. Згинаючи праву руку і праву ногу, синхронно пе­ремістити їх угору, переносячи при цьому центр ваги тіла на ліву ногу. Корпус відхиляється вліво, рух су­проводжується вдихом. Так само — лівою рукою і лі­вою ногою.

П. у. — неповороткі рухи імітують ходьбу ведмедика на задніх лапах. Ходьба виконується з невеликими погойдуваннями тулуба.

5. «Ведмедик танцює».

В. п. — ноги на ширині плечей, руки внизу. Відриваючи ступню правої ноги від підлоги, та торкнутися носком лівого коліна. Рух супроводжується вдихом, а повернення у в. п. — видихом. Так саме лівою ногою.

П. у. — ведмедик напився молочка і весело танцює на галявинці.

6. «Ведмедик стає на чотири лапи».

В. п. — так само. Трохи зігнувши ноги в колінах, нахилити тулуб уперед з опусканням рук до підлоги і опорою на долоні. Почергово піднімаючи та опускаючи (синхронно) праві руку і ногу та ліві руку і ногу, імітувати ходьбу ведмедика. Центр ваги зміщується то на праву половину тіла, то на ліву. Дихання довільне Тулуб і голова трохи повертаються в бік кінцівок, які здійснюють рух.

П. у. — ведмедик біжить по зеленій галявинці до своєї мами.

7. «Ведмедик грається».

В. п. — основна стійка, руки зігнути в ліктях і притиснути до тулуба, кисті на рівні плечей, долоні повернуті вниз.

Виконати колові рухи рук по вертикалі почергово від себе, вперед, униз, до себе. Кисті ніби тримають яблуко. Дихання довільне.

П. у. — ведмедик на залитій сонячним світлом галявинці біля струмочка весело грається з друзями.

8. «Ведмедик борсається у річці».

В. п. — упор присівши, кисті рук на підлозі долонями вгору, спина пряма.

Водночас обома зігнутими в ліктях руками (кисті не змінюють положення) здійснити рух вгору до рівня надбрівних дуг (вдих). Повернення у в. п. (видих).

П. у. — ведмедики весело борсаються у теплій річці, гріє лагідне сонечко, легкий вітерець розносить бризки води.

9. «Ведмедик оглядається навкруги».

В. п. — те саме. Виконати повороти голови праворуч і ліворуч, руки від підлоги не відривати.

П. у. — ведмедик з цікавістю оглядає ліс.

10. «Ведмедик весело підстрибує».

В. п.— те саме, що у вправі 5. Підскоки на місці з відриванням обох ніг від підлоги. Дихання довільне.

П. у. — ведмедики продовжують бавитися на галявинці.

11. «Ведмедик запишався».

В. п. — ноги на ширині плечей, руки знизу. Повільно підняти розслаблені кисті по вертикалі вгору (вдих), розводячи їх у сторони і згинаючи руки у ліктях. Повернутися у в. п. (видих).

П. у. — ведмедик побачив їжачка і з гордістю хоче показати йому, який він великий і сильний.

12. «Ведмедик сердиться».

Закінчити попередню вправу підніманням рук вгору: розкрити долоні, пальці максимально розставити і зігнути так, ніби вони охоплюють дуже велике яблуко.

П. у. — ведмедик сердиться. Що їжачок зовсім його не боїться.

13. «Неповоротка ходьба на задніх лапках».

Повторити вправу 4.

14. «Ведмедик вмивається».

Повторити вправу 1.

Су-Джок терапія

Су-Джок терапія — це система лікування шляхом стимуляції певних точок різними методами (голками, насінням, лазером, пальцевим тиском). Дані точки розташовуються в області кисті і стопи людини. В корейській мові «су-джок» означає «кисть-стопа». Кисть і стопа є «дзеркальним відображенням» тіла людини, і володіють функцією «дистанційного керування», яка може використовуватися для лікування захворювань. Дія на певні точки нормалізує енергетичний стан меридіанів тіла і є ефективним методом лікування багатьох захворювань.

Кожен з нас в житті потрапляв в екстремальні ситуації, коли відчував нестерпний біль, а поруч не було лікаря і потрібних лі­ків, які стали б у нагоді. Як же бути? Як стати незалежним від ліків та лікарів?

Мільйони людей в багатьох країнах світу на власному досвіді переконалися, що полегшити або усунути біль можна без допомоги лікаря, не прийма­ючи знеболюючі лікарські препарати, а лише застосовуючи надзвичайно попу­лярну методику Су-Джок.

Методика Су-Джок, відкрита південнокорейським вченим і лікарем Пак Дже Ву в 1986 році, отримала визнання не тільки лікарів, але й широких мас населення. Перевага цієї методики в прос­тоті застосування, абсолютній безпечності та високій ефективності.

В перекладі з корейської мови «Су» — кисть, «Джок» — стопа (ступня) — пульти дистанційного керування тілом, пульти переключення від хвороб до здоров’я людини. Оскільки в основі методу лежить уявлення про те, що кисть і ступня є мініатюрними копіями людсь­кого тіла, то можна легко визначити ті точки і зони, які необхідно стимулювати в разі виникнення хвороби.

Так, великий палець відповідає голові і шиї, вказівний і мізинний — рукам, се­редній та безіменний — ногам. А на до­лоні розміщені точки, які відповідають всім внутрішнім органам.

Лінія життя на долоні відповідає діафрагмі, вище лінії життя розміщені точки відповідності серцю і легеням, нижче — органам черевної порожнини (шлунку, печінці, жовчному міхуру, підшлунковій залозі, селезінці), між се­реднім та безіменним пальцями — точ­ки відповідності сечостатевим органам. На тильному боці кисті та ступні розміщені точки відповідності хребту та ниркам.

Кисть і ступня — місця надзвичайно високої концентрації чуттєвих закін­чень. Чутливі волокна від структур кисті і ступні мають міцні (сильні) системи провідних шляхів до головного мозку і великі (обширні) зони представництва в стовбурі мозку, таламусі та корі. Відомо, що чутливі області, які належать тільки кистям і ступням в соматосенсорній зоні кори, займають близько 55% її по­верхні, а в решті 45% — представлені тулуб і проксимальні частини кінцівок. Вчені, досліджуючи мозок, виявили, що така надзвичайно велика зона предс­тавництва в мозку кистей, невеликих за масою і площею відносно всього тіла, викликана особливою важливістю ін­формації, що надходить від цих частин тіла, які знаходяться в постійному кон­такті з навколишнім світом і першими сприймають його зміни.

Сигнали, що поступили в головний мозок від кистей і ступнів, легко активізують його нейрорегуляторні структури, через які відбувається керування функціональними системами організму людини (кровообіг, дихання, ендо­кринні органи і т. д.) і підтримується їх робота на оптимальному рівні.

Відомо, що під час ходьби, бігу, вико­нуючи роботу руками, відбувається природна стимуляція точок відповід­ності (особливо на ступнях) і захист ор­ганізму від хвороб. Адже всім давно відомо, що кращі ліки від хвороб — рух і робота.

Якщо ж природної стимуляції точок та зон відповідності органам та частинам тіла недостатньо, то людина може зах­воріти. І тоді точна цілеспрямована ме­ханічна стимуляція цих точок обов’язко­во дасть хороші, іноді несподівані результати, буде досягнутий стійкий ліку­вальний ефект.

Найбільш універсальний засіб із ар­сеналу Су-Джок медицини, який може застосовувати кожна людина, навіть не маючи спеціальних знань та підготовки, це шість кольорових масажних кілець.

Масаж пальців, кистей та ступнів цими еластичними кільцями є ефективним засобом профілактики і лікування хво­роб. За допомогою кольорових кілець можна лікувати будь-яку частину тіла, будь-який орган, будь-який суглоб.

Зміст цілющого впливу масажних кілець і паличок полягає в багатора­зовій точковій дії, що гармонізує діяльність органів та систем людини. Цей метод не має національних або релігійних ознак. Він належить всім, у кого є руки і ноги.

Масажне кільце необхідно надіти на палець і провести масаж зони, відпо­відній ураженій частині тіла, до її почер­воніння і появи відчуття тепла.

Пересувати кільце необхідно не дуже швидко, по всьому пальцю, зберігаючи приємні відчуття, протягом 5—15 хви­лин.

Не можна залишати кільце на пальці без руху.

Цю процедуру необхідно повторюва­ти декілька разів протягом дня.

Масажну паличку кладуть між доло­нями і труть долоні одна об одну приб­лизно такий самий час, як і масажними кільцями.

Кожна людина повинна знати цей ефективний метод — масаж кольорови­ми кільцями Су-Джок, щоб в разі не­обхідності надати першу допомогу собі і близьким, зробити профілактику стану здоров’я.

При правильному застосуванні ма­сажних кілець виражений значний ефект настає через декілька хвилин, секунд.

Неправильне, неточне застосування ніколи не приносить шкоди здоров’ю людини — воно просто неефективне, бо так і не отримаємо очікуваного швидкого результату.

Користуючись щоденно запропонова­ними простими засобами — 6 кольоро­вими кільцями та масажною паличкою — ви маєте можливість зміцнити своє здоров’я, мобілізуючи сили вашого ор­ганізму на лікування та попередження

різноманітних хвороб, і позбутись стресів, включаючи систему контролю вашого психоемоційного стану.

Спробуйте, і ви переконаєтесь у цьому.

Подібність великого пальця голови

Розміщення внутрішніх органів на ступнях. За основною системою відповідності в методі Су-Джок

Розміщення внутрішніх органів на кистях. За основною системою відповідності в методі Су-Джок

Точковий масаж

У навчально-виховному процесі дошкільного закладу мають впроваджуватися різні оздоровчі технології, доступні дітям для самостійного використання. Одна з них — точковий масаж.

Точковий масаж підвищує захисні властивості слизових оболонок носа, глотки, гортані, трахеї, бронхів та інших органів. Завдяки йому організм починає сам «виробляти ліки», набагато ефективніші та і безпечніші за пігулки. Щоб підвищити опірність організму проти захворювань верхніх дихальних шляхів, доцільно проводити точковий масаж зон грудини та обличчя, які є важливими регуляторами діяльності внутрішніх органів.

Самомасаж біологічно активних точок бадьорості та здоров’я

Схема біологічно активних точок (далі — БАТ), розроблена лікарем О. Уманською. Систематичне виконання точкового масажу підвищує стійкість проти холоду, вологості, вірусів та мікробів. Він мобілізує захисні сили організму, тож є загартувальним заходом. Цей масаж особливо корисний дітям дошкільного віку. І Системне використання його значно знижує захворюваність на нежить, бронхіт, ангіну, астму, гайморит.

Розташування БАТ і результат точкового масажу

1. Біля верхнього кінця виїмки крила носа (парна БАТ). Поліпшується кровообіг під слизовою оболонкою гайморових пазух, порожнини носа.
2. Між бровами в місці виходу трійникового нерва (парна БАТ). Поліпшується кровообіг та постачання нервових клітин очних яблук, лобних відділів мозку.
3. Під носовою перегородкою — так звана точка «швидкої допомоги» її масажують у разі зомління.
4. Під мочками вушних раковин (парна БАТ). Досягається позитивний лікувальний ефект під час захворювань вух, відчуття слабкості. Ця точка пов’язана з ділянкою верхнього шийного симпатичного вузла, який бере участь у регуляції кровопостачан­ня органів черевної порожнини. Через проміжний мозок вона пов’язана з гіпоталамусом, таламусом і впливає на імунні та адаптаційні системи організму.
5. На жувальних м’язах (парна БАТ). Контролюється хімічний склад крові; досягається позитивний ефект під час захворювань вух, горла, язика, органів дихання.
6. Під потиличним бугром, вище від межі росту волосся (непарна БАТ). Досягається позитивний ефект у разі головного болю, болю в ділянці шиї, при остеохондрозі.
7. У ділянці верхньої та середньої третин гру­дини (непарна БАТ). Розтирати долонями від ярем­ної виїмки до середини грудини (це — зона вилочкової залози). Так регулюється робота імунної системи організму; поліпшується кровопостачання кісткового мозку, стравоходу, трахеї, бронхів, легень.
8. Під грудними залозами (парна БАТ). Допо­магає в разі нестачі молока в матері, при кашлі, плевриті, болях у плечах, при захворюваннях печін­ки, кишковика.
9. На пальцях рук (здавити нігтьову фалангу пальця трьома пальцями іншої руки, потім перемі­щувати їх, ніби надягаючи перстень).

БАТ великого пальця пов’язана з центральною нервовою системою. Позитивний лікувальний ефект досягається в разі судом пальців, при великому по­товиділенні, ангіні, неврастенії. БАТ другого пальця пов’язана зі шлунком. Позитивний ефект досягаєть­ся також при захворюваннях на ангіну, шумі у вухах, непритомності. БАТ середнього пальця пов’язана з кишковиком, хребтом. Масаж використовують у разі підвищення температури тіла, непритомності. БАТ безіменного пальця пов’язана з печінкою. БАТ п’я­того пальця (мізинця) — із серцем. Масаж його зні­має напад тахікардії. Використовується також, коли організм ослаблений через тривалу високу темпе­ратуру.

10. На зап’ястках (парна БАТ). Розтирати коло­вими рухами по зовнішній та внутрішній поверхнях. Масаж корисний під час ангіни, тонзиліту, при екзе­мі, безсонні, поганому апетиті (внутрішня поверхня); при ревматизмі, гіпертонії, під час лихоманки (зов­нішня поверхня).

11.Зовнішній масаж від чашечки колінного суг­лоба є загальнозміцнювальним, корисним при рев­матизмі, гіпертонії, хронічних гастриті, ентероколіті.

Методичні поради:

♦ масаж виконувати щодня при застуді, грипі, за умови, що температура тіла не перевищує 37,5°С;

♦ повторювати процедуру можна через 45 хви­лин після пробудження від сну;

♦ масаж виконувати зранку, ввечері — не пізніше ніж за 1,5 години до сну;

♦ тривалість однієї процедури — 3‑5 хв; вплив на одну точку — 10‑15 с;

♦ техніка розтирання: кінчиком вказівного або середнього пальця натиснути на зону й робити колові рухи за годинниковою стрілкою, а потім проти неї;

♦ якщо в деяких зонах відчувається біль, це свід­чить про порушення в організмі

Комплекс дихальних вправ «Веселий оркестр» (із використанням хатха-йоги)

«Диригент»

Затримка дихання. Важливе і корисне. Допомагає розвиватися і бути в хорошому тонусі м’язам грудей. Воно розвиває легені, дозволяє поступово розширити грудну клітку. Сприятливо діє на органи дихання, травлення, нервову систему і систему кровообігу.

В.П. — стати прямо без зайвої напруги. Зробити повний від душі вдих розвести руки в сторони як диригент і затримати дихання. Залишити повітря нерухомим в легенях так довго, на скільки можливо. Тепер з силою випустити назовні через відкритий рот.

«Трубачі»

Очисне дихання.

В.П. — стати прямо. Зробити повний вдих і негайно затримати на декілька секунд. Потім губи скласти трубочкою і сильно видихнути порцію повітря. Зупинитися на видиху. І знову його продовжити, видихнути ще порцію. Продовжувати видихати порціями, поки повітря в легенях не вичерпається.

«Піаніст»

Пожвавлення легеневих бульбашок. Ліквідовуємо застійні явища в легенях. Легеневі бульбашки можуть бути закупореними від поверхневого дихання.

В.П. — стати прямо. Вдихати повітря не квапливо, наповнюючи легені повітрям поступово. Одночасно потрібно постукувати себе в різних місцях грудей кінчиками пальців, ніби граємо на піаніно. Коли легені уберуть в себе граничний об’єм повітря, затримати дихання і під час затримки вже долонями поплескувати на грудях — оплески.

«Пограємо на баяні»

Розтяжка для ребер. Може збільшити рухливість ребер і поліпшити здібність до повного дихання.

В.П. — стати прямо. Притиснути долоні рук до грудної клітки. Як би обхватити грудну клітку, лікті відведені в сторони — узяли баян. Вдихнути повними грудьми — лікті відведені назад і затримати повітря на деякий час. Потім прикладаючи деяке зусилля, починаємо долонями стискувати собі ребра, лікті рухаються вперед-назад. І одночасно повільно і неквапом видихнути повітря.

«Барабан»

Додаємо грудній клітці солідний об’єм.

В.П. — встаємо прямо. Вдихаємо повними грудьми і затримуємо повітря. Далі — руки вперед, на рівні грудей, кулаки стислі — «тримаємо палички». Виконуємо рух ніби граємо на барабані, кулаки весь час стислі, м’язи рук напружені. Видихнути повітря з силою через рот.

«Пограємо на гітарі»

Стимуляція кровообігу. Сприяє збагаченню крові киснем.

В.П. — встати бадьоро прямо, вдихнути повним вдихом і з легкістю затримати дихання. Небагато нагнутися вперед, тримаючи в руках уявну гітару і як би намагаючись міцною напругою рук грати на ній з хорошим зусиллям. Пальцями виконувати рухи гри на гітарі. Потім ослабити напругу рук і випрямитися, виробляючи неквапливий видих.

Завершує комплекс знову вправа «Диригент».

«Диригент»

Затримка дихання. Важливе і корисне. Допомагає розвиватися і бути в хорошому тонусі м’язам грудей. Воно розвиває легені, дозволяє поступово розширити грудну клітку. Сприятливо діє на органи дихання, травлення, нервову систему і систему кровообігу.

В.П. — стати прямо без зайвої напруги. Зробити повний від душі вдих розвести руки в сторони як диригент і затримати дихання. Залишити повітря нерухомим в легенях так довго, на скільки можливо. Тепер з силою випустити назовні через відкритий рот.