Фізіологічні та психологічні відмінності хлопчиків і дівчаток

У хлопчиків і дівчаток мозок розвивається в різному темпі, у різній послідовності й у різні строки. У дівчаток раніше, ніж у хлопчиків, форму­ються ділянки лівої півкулі, відповідальні за мов­лення, раціонально-логічне мислення. У хлопчи­ків логічна ліва півкуля розвивається повільніше. Тому у них до певного віку домінує образно-чуттє­ва сфера. Хлопчики на 2‑3 місяці пізніше за дівча­ток починають ходити, на 4‑6 місяців пізніше — го­ворити.

Мозок хлопчиків, порівняно з дівчатками, — прогресивніша, диференційованіша, вибірковіша функціональна система, що працює економніше. У них особливо вибірковий активний передній мозок, його лобові асоціативні структури. Саме ці відділи мозку значною мірою відповідають за про­цеси змістоутворення. Це робить мислення хлоп­чиків більш творчим, сприяє їх високій самореалізації.

Фізіологічна сторона сприймання теж трохи відрізняється у хлопчиків і дівчаток. Доведено, що до 8 років гострота слуху у хлопчиків у середньо­му вища, ніж у дівчаток, але дівчатка чутливіші до шуму. У віці 6‑9 років дівчаткам притаманна вища шкірна чутливість, тобто їх більше дратує тілесний дискомфорт і вони чуйніші до дотиків і погладжу­вань.

Хлопчики ліпше виконують пошукову діяль­ність, висувають нові ідеї. Вони ефективніше пра­цюють, якщо потрібно виконати принципово нове завдання. Утім менш якісно, старанно й акуратно його оформлюють. У школі хлопчик може знайти нове нестандартне розв’язання математичної зада­чі, але припуститися помилки в обчисленнях і зре­штою отримати погану оцінку.

Дівчатка зазвичай ліпше виконують завдання типові, шаблонні, однак роблять це старанно, опрацьовують деталі. А це саме те, що важливо у школі. Дівчаткам зазвичай спочатку треба пояснити, як розв’язувати те чи те завдання. Тобто етап пошуку виключено, його бере на себе дорослий. Мінімальні вимоги до пошуку й новаторства, максимальні — до старанності виконання. Це добре для дівчаток, тоді як хлопчикові треба трохи «недопояснити» і на­штовхнути його на самостійне знаходження прин­ципу розв’язання. Можливо, він і не навчиться акуратно й послідовно записувати в зошиті, але лише так зрозуміє, а значить, і запам’ятає принцип розв’язання: те, до чого дійшов власним розумом, зазвичай не забувається.

У хлопчиків ліпше розвинені відеопросторові вміння. Дослідження свідчать, що спеціалізація правої півкулі мозку відносно просторових функцій, просторово-часової орієнтації у хлопчиків виникає вже в шість років, тоді як у дівчаток не виникає на­віть до тринадцяти.

Дівчатка перевершують хлопчиків у виконан­ні мовленнєвих завдань. У них вища швидкість мовлення, швидкість читання, досконаліша грамот­ність. Але та сторона мовлення, яка пов’язана з по­шуком (знаходження словесних асоціацій, розгаду­вання кросвордів), ліпше представлена у хлопчиків. Це ще раз доводить, що сильна сторона чоловіків — здатність до пошуку нових нестандартних рішень, до новаторства.

Утома позначається неоднаково на роботі мозку дітей різної статі. Доведено, що у хлопчиків при цьому більше страждають лівопівкульні про­цеси (пов’язані з мовленнєвим мисленням, логіч­ними операціями), а в дівчаток — правопівкульні (образне мислення, просторова орієнтація, емо­ційне самопочуття). Батьки, які мають дітей різної статі, і педагоги зазвичай помічають цю різницю і по-різному будують заняття з хлопчиками і ді­вчатками.

У дівчаток більше розвинене механічне запам’ятовування, отримують хороші оцінки і швидко забувають уже «не потрібну» інформа­цію. Можливо, звідси й виникає той парадокс, що в школі математику та фізику ліпше вивчають ді­вчатка, а у вишах технічні спеціальності ліпше опановують юнаки.

Хлопцям, на відміну від дівчаток, для повно­цінного психічного розвитку потрібний більший простір, ніж дівчаткам. Якщо простір замалий у горизонтальній площині, то вони освоюють вертикальну: лазять по сходах, шафах. Якщо по­просити дітей намалювати план околиць свого будинку, то хлопчики на малюнках відобразять ширший простір, намалюють більше вулиць, дво­рів і будинків.