Як навчити дитину допомагати на кухні

%d0%b4%d0%b8%d1%82%d0%b8%d0%bd%d0%b0-%d0%bd%d0%b0-%d0%ba%d1%83%d1%85%d0%bd%d1%96-1
Коли ми хочемо навчити дитину чого-небудь, головне — не проґавити слуш­ної нагоди. Про те, що настав час розповісти їй про основи кулінарії, ви зрозу­мієте зі слів: «Можна я тобі допомагатиму готувати?». Не варто відповідати ди­тині фразами: «Ти ще малий (мала)», «Не заважай», «Наступного разу». Слід сказати: «Звичайно, можна!».

  • Насамперед подаруйте дитині фартушок. Обов’язково ошатний, ліпше з аплікацією на кулінарну тему. Забарвлення і фасон оберіть залежно від статі дитини. Фартух неодмінно має бути й у тата — не такий, як мамин, а «чоловічий».
  • У 3-4-річному віці дитина вже може починати набувати кулінарного досвіду. Першим кроком може стати приготування спільно з мамою пе­чива. Замісіть разом з дитиною пісочне тісто. Відтак дайте їй шматочок і покажіть, як розкачати лист тіста качалкою, як вирізати з нього різні фі­гурки. Насправді у вашої дитини вже є певний досвід роботи з тістом, на­бутий у пісочниці. Тому вам буде нескладно пояснити їй аналогію. А пе­реваги вона оцінить сама: адже пиріжки з піску не їдять. Із дріжджового тіста дитина може ліпити що завгодно — від безформного коржика до фі­гурок людей чи тварин. Навчіть її розплескувати долонею смужку тіста, з’єднувати в кільце, аби вийшов бублик, і вмочувати в цукор, насипаний у блюдце.
  • Справді відчутною допомога дитини може бути трохи згодом — у 4-7 ро­ків. Кожна господиня знає, що провести вечір на кухні після напруженого робочого дня, тоді як чоловік і діти відпочивають, — заняття не завжди радісне. Готувати всією сім’єю значно веселіше й швидше.

%d0%b4%d0%b8%d1%82%d0%b8%d0%bd%d0%b0-%d0%bd%d0%b0-%d0%ba%d1%83%d1%85%d0%bd%d1%96-6

  • Уся робота з дитиною на кухні має відбуватися в кілька етапів:
    • дивися, як роблю я;
    • роби разом зі мною;
    • роби при мені;
    • зробиш — покличеш;
    • роби сам.
  • Перебирайте разом крупу, вишукуючи чорні крупинки. Таке заняття, до того ж, має розвивальний вплив: удосконалюється дрібна моторика, рука вправляється для письма й малювання. Наступний етап — крупу необ­хідно промити, а потім залити окропом у певній пропорції. Так ви наочно поясните дитині основи математики, зокрема поняття пропорції. Напри­клад, на 1 частину гречаної крупи необхідно 2 частини води, а на 1 части­ну рису — 3 частини води тощо.
    Спробуйте зварити яйця. Попросіть дитину покласти в каструлю з хо­лодною водою яйця, попередньо вимиті в теплій воді. Засічіть час залеж­но від бажаного результату — яйця некруті, в мішечок або круті. Можна увімкнути таймер, але ліпше, щоб дитина сама стежила за хвилинною стрілкою і вчилася правильно визначати час за годинником. Вона охоче обчистить яйця, але не забудьте перед цим потримати їх певний час у хо­лодній воді, аби остудити.

%d0%b4%d0%b8%d1%82%d0%b8%d0%bd%d0%b0-%d0%bd%d0%b0-%d0%ba%d1%83%d1%85%d0%bd%d1%96-3

  • Приготуйте салат. Якщо натерти на тертці сиру моркву дитині поки не­сила, то зі звареними морквиною, картоплиною чи яйцем вона напевне впорається без проблем, хоча, звісно, слід трохи повправлятися. Доручіть дитині покласти в салат сметану і розмішати ложкою або налити олію — тут потрібна спритність, щоб не вилити одразу півпляшки.
  • Покажіть, як готувати суп. У каструлі на електроплиті закипів зварений вами напередодні бульйон. Зніміть кришку і дайте дитині можливість обережно опустити в бульйон дрібно нарізані овочі та зелень. Тепер вона зможе пишатися тим, що сама варила суп.

%d0%b4%d0%b8%d1%82%d0%b8%d0%bd%d0%b0-%d0%bd%d0%b0-%d0%ba%d1%83%d1%85%d0%bd%d1%96-2

  • Допомагати господині ліпити пельмені або вареники — справа, до якої заведено залучати навіть гостей. Навчіть дитину правильно тримати пельмень (вареник) у долоні і защипувати іншою рукою краї тіста. Це, як і перебирання крупи, дуже корисна вправа, адже розвиває дрібну мотори­ку рук. Звісно, їй це вдасться не одразу, однак з часом ви зможете ліпити пельмені усією сім’єю.
  • Залучіть дитину до приготування оладків або млинців. Допоможіть їй збити яйця. Утворилося багато грудок? Перелийте тісто в іншу кастру­лю через друшляк. Рідка частина пройде одразу, а грудки можна протер­ти через отвори, роблячи кругові рухи ложкою. Тепер запропонуйте ди­тині перемішати масу — грудочки зникнуть.
  • Приготування м’ясної справи — це вже точно не гра. Лише уявіть, як дитина пишатиметься собою! У будь-який фарш (із м’яса, печінки тощо) додайте яйце, борошно, сіль, перець, за потреби — цибулю ріпчасту. Те­пер масу консистенції густої сметани ложкою викладайте на розігріту сковорідку, змащену олією.

%d0%b4%d0%b8%d1%82%d0%b8%d0%bd%d0%b0-%d0%bd%d0%b0-%d0%ba%d1%83%d1%85%d0%bd%d1%96-4

  • Насамкінець, найголовніше — пам’ятайте про безпеку життєдіяль­ності дитини. Розкажіть їй «золоті» правила, яких слід дотримуватися під час приготування їжі. Не дозволяйте їй без вашого нагляду госпо­дарювати на кухні, особливо працювати біля електроплити та іншого електрообладнання.

%d0%b4%d0%b8%d1%82%d0%b8%d0%bd%d0%b0-%d0%bd%d0%b0-%d0%ba%d1%83%d1%85%d0%bd%d1%96-5

Опубліковано у Новини, Поради медичної сестри | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь