На допомогу батькам і педагогам: «Як навчати музики найменших»
За методикою «Виховання талантів» Сініті Судзукі
(муз керівник Кулікова Л. І.)
Гра на дитячих музичних інструментах — важлива складова музичного виховання дітей. Цей вид роботи сприяє розвиткові психічних процесів, формуванню музичного сприйняття і слуху, чуття ритму, вмінню координувати свої рухи. Крім того дозволяє дитині відчути себе суб’єктом музичної творчості. Тому вкрай важливо долучати малят до гри на інструментах якомога раніше.
На жаль, нині в дошкільних закладах роль цього виду музичної діяльності дітей недооцінюється. Здебільшого ця частина освіти малюків обмежується грою на шумових інструментах. Металофон, тріола, гармоніка, домра, скрипка, гітара, фортепіано якщо і пропонуються дошкільнятам, то лише у старшому віці. Мало хто користується відомою у світі методикою навчання гри на музичних інструментах дітей раннього віку, яку розробив японець . Вже понад півстоліття вона успішно використовується у США і країнах Європи.
Сініті Судзукі був першим, хто припустив, що діти 3-4 років можуть вільно володіти музичним інструментом. Не пілікати, а грати на ньому. Він вірив, що кожна дитина здатна до навчання, музика — не таїнство, а музичні таланти є в багатьох. І головне: як будь-які здібності, їх можна розвинути. За умови правильного підходу кожна дитина може навчитися розуміти музику і виконувати музичні твори. Ця ідея зародилася у нього далекого 1931 року і лягла в основу створеної ним методики музичної освіти дітей— «Виховання талантів».
За цією методикою музичну освіту варто починати з раннього віку. Адже в цей період відбувається засвоєння рідної мови, а отже, слух, голос і мозок малюка налаштовані на те, щоб вбирати і копіювати. Тому в основу свого методу Судзукі ставить асоціювання з процесом дитячого сприйняття материнської мови.
Маленькі діти мають здатність розрізняти й відтворювати найтонші нюанси усного мовлення. Судзукі довів, що малюк точно так само може впізнавати і розрізняти музичні звуки. Для цього необхідне постійне слухання, як і під час навчання материнської мови. Тому з самого народження дитині варто пропонувати слухати певні мелодії, використовуючи їх як тло для дитячої життєдіяльності.
Досить з дитинства оточити малюка гарною музикою, так само, як він «оточений» звуками рідної мови, і перший камінчик у його музичній освіті буде закладений.
Навчання музики за методом Судзукі рекомендують починати американські педагоги з 2-2, 5, європейські — з 3-4 років. Спочатку методика була розроблена тільки для скрипки, але на сьогодні існують методики також для фортепіано, альта, віолончелі, флейти, гітари. Обмеження в інструментах пов’язані з наявністю (або відсутністю) якісних інструментів дитячих розмірів.
«Виховання талантів» — це не тільки методика викладання гри на музичному інструменті, а й ціла філософія, що включає в себе погляди на виховання і розвиток дитини.
Професор Судзукі був духовною і високоморальною людиною і на виховання цих якостей у дітей звертав особливу увагу. Одного разу мама малюка, якого він вчив грати на скрипці, запитала: «Чи зможе мій хлопчик стати хоч кимось?». Судзукі відповів, що, навчаючись грати на скрипці, малюк стане не кимось, а гідною і доброю людиною. Не варто вимагати від дитини, щоб вона стала професійним музикантом і заробляла музикою великі гроші. Людина з добрим і чистим серцем завжди знайде своє щастя. Єдина турбота батьків — виховати дитину чесною людиною, щоб в неї були чисті помисли і благородне серце. Тому у своїй педагогічній діяльності Сініті Судзукі керувався кредом: «Спочатку — характер, а потім — здібності». Він мріяв, перш за все, зростити добрих громадян своєї країни з найвищими моральними якостями.
Основні принципи методики Сініті Судзукі
Викликати і постійно підтримувати інтерес дитини до музики і музичного інструмента
Не можна дати малюку в руки скрипку (чи інший музичний інструмент) і сказати — грай! Примус тільки шкодить навчанню. Головне — пробудити у дитини бажання грати, зацікавити її не лише музичним інструментом, а й мелодією, процесом гри, емоціями, які вони викликають. Тому спершу на цьому інструменті, наприклад, скрипці, вчиться грати хтось із батьків або педагог (якщо заняття проходять у групі). Спочатку маму чи тата вчать, як правильно зіграти простеньку
п’єсу, щоб можна було закріплювати вміння дитини в домашніх умовах. Доки хтось із батьків опановує ази музичного виконавства на маленькій (призначеній для дитини) скрипці, малюк взагалі не бере інструмент у руки, а лише слухає запис п’єси, яку пізніше буде вивчати. На занятті ж малята спостерігають, як грають старші діти, педагог або мама. Тим самим створюється відповідна атмосфера і дуже скоро це призводить до того, що дитина бере скрипку у матері зі словами: «Я теж хочу пограти». Звуки інструмента і мелодія їй вже знайомі. Оскільки вона постійно бачить, як радіють інші діти, граючи на скрипці, їй теж хочеться відчути ці емоції. Таким чином, вдається пробудити у малюка тривалий інтерес.
Створити якісне музичне тло
Чим частіше дитина слухає музику, тим простіше їй навчитися грати на інструменті. Постійне слухання створює також рольову модель для її гри в майбутньому. У своїх «Замітках щодо методу «Виховання талантів» Судзукі пише: «Якщо я буду давати немовляті слухати таку класику, як «Бранденбурзький концерт» або «Серенаду» Чайковського чи «Квартет» Бетховена, я оберу лише частину мелодії, яка повторюватиметься у запису цілий день. Приблизно через п’ять місяців дитина запам’ятає цю мелодію». Судзукі вважав, що слухання музики має стати щоденною звичкою як дитини, так і батьків. Проте не варто це перетворювати в окреме заняття, музика має слугувати тлом для звичайної діяльності. Варто зазначити, що діти не втомлюються від слухання музики — це характерно тільки для дорослих. Малюк залюбки слухає знайомі звуки і мелодії. Діти прагнуть повторень, а от незадоволення батьків з приводу обридлої музики може вбити дитячий ентузіазм.
Постійно повторювати вивчене
Щоб дитина не забула щойно вивчені рухи, мелодію тощо, варто постійно їх повторювати, поступово застосовуючи нові навички і вміння. Новий матеріал слід подавати, спираючись на вже знайомі дитині твори.
Заохочувати і хвалити
На заняттях з трирічними дітьми-початківцями Судзукі вимовляв слово «добре» після кожного зробленого дитиною зусилля. Ніколи не вживав слова «погано», а щоб заохотити малюка, питав: «Чи можна це зробити ще краще?» або «А може спробуєш іще раз?». Судзукі вважав, що має використовуватись кілька рівнів похвали і що краще промовчати, ніж покритикувати.
Активно залучати до музичного виховання батьків Успішний розвиток здібностей дитини можливий лише за гармонійної взаємодії вчителя, батьків та самого малюка. Батьки мають відвідувати з малим заняття, робити для себе замітки, займатися з дитиною вдома. Фактично, мама або тато стають домашніми вчителями юного скрипаля чи піаніста. Батьки мають слухати разом з дитиною записи класичної музики, вчити сприймати і розуміти музику, створювати музичне тло, водити дитину на концерти.
Яке це щастя, коли власні руки
Видобувають дивовижні звуки
Щоб дитина не втрачала мотивації Судзукі пропонує щотижня влаштовувати показові концерти для родини, на яких малюк матиме змогу продемонструвати свої успіхи за останній час. Особливо корисними вони є протягом перших місяців навчання, коли фактично всі зусилля спрямовані на формування правильної пози і вміння правильно тримати інструмент. У цьому випадку такі щотижневі концерти стають для малюка вагомим стимулом. Кожен навіть незначний крок вперед має бути помічений батьками і підтриманий.
Створювати позитивну атмосферу
Батьки і педагоги мають пам’ятати, що кожен малюк унікальний, і не вимагати від нього більше, ніж він може на цьому етапі. Будь-яку спробу чи вияв бажання отримати нові знання варто зустрічати щирою похвалою та підтримкою. Атмосфера великодушності, співпраці, радості за успіхи інших дітей також є частиною методу Судзукі. Позитивний настрій має панувати на музичних заняттях та вдома. Адже малюки вчаться завдяки ентузіазму, і їхні успіхи потребують підтримки, а виступи — заохочення.
Велику увагу приділяти донотному періоду навчання
У цей час дитина намагається досягти правильної постановки рук, точної інтонації, гарного звучання і закінченості музичних фраз. І тільки тоді, коли все це сформовано, можна братися за нотну грамоту. Багаторазові повторення, спрямовані не на заучування певної мелодії, а на точність самовираження і розкриття змісту музики, дають значно більший ефект щодо формування і закріплення технічних навичок. Слід зауважити, що дитина, яка вже добре пам’ятає музичний текст, зможе присвятити свою увагу і старанність виконавству, а не буде відволікатися на прочитання або згадування наступної ноти.
Забезпечувати соціальну взаємодію з дітьми
Важливо, щоб дитина чула не лише себе і педагога, а й інших дітей, тому варто влаштовувати групові заняття. Спільний репертуар дозволяє малюкам грати разом, дає їм цінний досвід гри в ансамблі і закріплює навички, набуті на індивідуальних заняттях. Добре, якщо діти також беруть активну участь у різноманітних виставах, постановках, концертах, під час яких мають можливість продемонструвати набутий досвід гри на інструменті. Все це є прекрасним мотиватором.
Практичні рекомендації щодо використання елементів методики «Виховання талантів»
- Дитині варто давати слухати якомога більше гарної і різноманітної музики. Музика може звучати неголосно як фон у повсякденному житті: під час занять, ігор, підготовки до обіду або сну вдома і в дитячому садку.
- Обирати музику слід відповідно до того, який настрій потрібно створити. Так, для спокійних занять добре підійдуть «Пори року» Вівальді, симфонії Гайдна і Моцарта, для підняття духу можна використати «Слов’янські танці» Дворжака.
- Купуючи диски з класичною музикою, радимо для початку віддавати перевагу збіркам типу «Вибрані твори відомих композиторів» замість «Повне зібрання…», оскільки вони зазвичай містять найбільш відомі та улюблені твори.
- Доцільно давати малюку прослуховувати кілька разів на день твори, які він розучує (або буде розучувати в майбутньому). Для наймолодших дітей можна записати прості народні мелодії на касету або диск.
За матеріалом журналу «Дошкільне виховання» №2, 2010 рік
