- Ціннісні орієнтації як психологічний феномен покликані виконувати функції регуляції усвідомленої поведінки дитини в соціумі. Утім, щоб такі функції були сповна реалізовані, важлива цілеспрямована підтримка дитячої особистості з боку батьків.
- Поводьтеся з дитиною так само, як з дорослим, але зважайте на її вік та відсутність у неї соціального досвіду спілкування зі світом.
- Ставтеся до дитини з повагою, як до рівноправного члена сім’ї — вислуховуйте її думку, давайте змогу брати участь у сімейних радах тощо.
- Відмовляйте дитині твердо й рішуче, якщо її бажання перевищують можливості сім’ї та порушують рівновагу взаємин у родині.
- Навчіть дитину враховувати інтереси старших, не заважати їхній праці та відпочинку.
- Закріпіть за дитиною постійне коло її обов’язків і супроводжуйте їх виконання.
- Привчайте дитину піклуватися про старших, давайте їй конкретні доручення на кшталт: «Запитай, як почувається хворий дідусь, чи не треба йому допомогти?», «Проведи бабусю до ліфта, відкрий їй двері» тощо. Нехай дитина має змогу проявляти турботу про старших, чинити по-доброму.
- Розповідайте дитині про роботу близьких, їхні суспільно корисні справи, аби формувати повагу до себе своїм ставленням до інших людей, їхньої праці.
- Не дозволяйте дитині вдаватися до панібратства, грубості у ставленні до дорослих.
- Спонукайте дитину бути товариською і доброзичливою з дорослими та однолітками.
- Довіряйте дитині. Дошкільники схильні піддаватися навіюванню. Відчувши, що їм довіряють і вважають хорошими, діти намагатимуться виправдати таке враження про себе, тож поводитимуться так, як від них того очікують.
- Уникайте кепкування та вживання грубих слів на адресу дитини, аби не принижувати її гідність. Діти з розвиненим почуттям власної гідності чутливо реагують на батьківське слово, ліпше піддаються педагогічним впливам.
- Будьте послідовними у своїх вимогах до дитини. Перш ніж висувати будь-які вимоги до неї, упевніться в їх справедливості та обгрунтованості. Не скасовуйте своїх рішень, це припустимо лише у виняткових випадках.
- Дотримуйтеся усіх правил, які висуваєте до дитини. Якщо дитині не дозволено те, що можна робити батькам та іншим членам сім’ї, досягти бажаних результатів у її вихованні навряд чи вдасться.
- Ретельно добирайте засоби впливу на дитину — розпочинайте з м’яких і лише у винятковому випадку вдавайтеся до більш радикальних.
- Забезпечте чіткий режим і змістовне життя дитини. Це основна умова формування позитивних стійких звичок, що запобігає виникненню конфліктів і сприяє формуванню позитивного досвіду усвідомленої поведінки.
- Спостерігайте за дитиною: з’ясуйте, чи володіє вона суспільно значущими якостями, чи здатна піклуватися про старших або молодших без вашого нагадування, розділяти загальносімейні радощі і переживати неприємні ситуації тощо. Таке спостереження дасть вам змогу зорієнтуватися, на які з вищезгаданих правил слід звернути особливу увагу.
